Про піст

7 березня в нас розпочався головний період церковного року - Великий Піст, час покаяння. Протягом цього часу Церква готує своїх вірних до зустрічі Світлого Христового Воскресіння.

Сорокаденний Великий піст вважається основним з чотирьох багатоденних постів. Він пов’язаний з євангельським переказом про те, як Господь 40 днів постився у пустелі.

Піст, або говіння, - це відмова не лише від певної їжі, але й від усіх шкідливих звичок і веселощів. Це час покаяння, роздумів і старанних молитов. Мета будь-якого посту - помірність у всьому, очищення душі від пристрастей і гріховних помислів, підпорядкування тіла і душі - духу. Тому, наприклад, гніватися або сумувати під час посту так само є грішним, як і пити вино або їсти м’ясо.

Від посту звичайно звільнялися важко хворі люди, вагітні жінки, матері, які годують грудьми, воїни, робітники, які займалися важкою фізичною працею, а також люди, які перебували в дорозі. Але вони особливо суворо дотримувалися духовного посту, утримуючись від розваг, і на сповіді приносили покаяння за порушення посту.

Приготувавши вірних до подвигів посту й покаяння, Церква уводить їх у сам подвиг. Богослужіння Великого Посту передають стан душі, котра кається і плаче за свої гріхи. Цьому настрою відповідає і перебіг богослужінь: на тижні, крім субот і неділь, повна Божественна Літургія не служиться, а служиться по середах і п'ятницях Літургія Наперед освячених Дарів - тобто коли Святі Дари заготовляються і освячуються на попередній повній Літургії. На всіх тижневих церковних богослужіннях співу буває мало, переважає читання в основному з старозавітніх книг, читається особлива молитва св. Єфрема Сирина з земними поклонами.

Св.Чотиридесятниця починається з вечірні з чином прощення у Сиропусну Прощену неділю. Перший тиждень Великого Посту вирізняється особливою суворістю, бо ж на початку подвигу годиться мати ревність до благочестя. З понеділка по четвер читається покаянний канон св. Андрія Критського. Названий він Великим як через величезний духовний зміст, так і через значний обсяг - близько 250 тропарів, тоді як у звичайних канонах їх буває коло 30.

У суботу буває спомин чудесної допомоги від вмч. Тедора Тирона (†306 р.) царгородським християнам у 362р., коли святий, з'явившись архієпископу Константинопольському, звелів вживати християнам коливо замість оскверненої їжі через таємне кроплення її ідоложертовною кров'ю.

У середу і п'ятниці в нашій церкві відправляємо зворушливу великопосну практику - Хресну Дорогу – спільні розважання про страждання Господа Ісуса Христа.

Перша неділя Посту називається Неділя Православ'я. Споминається подія встановлення торжества православ'я у ІХ ст. після остаточної перемоги Вселенської Христової Церкви над усіма єретичними вченнями, особливо над іконоборством.

У другу неділю Посту Церква молить Господа про благодатне осяяння віруючих Божественним світлом. Православне вчення про піст з особливою силою розкривається на спомин свят. Григорія Палами, архієпископа Солунського (14 ст.). Святитель захистив на Соборі в Царгороді вчення про Божественне Світло - нестворене, вічносуще, яким сяяв Господь на Фаворі і яким освітлюються подвижники, які досягають цього світла через молитву і піст.

Третя неділя Великого Посту називається Хрестопоклонна. Церква прославляє Святий Хрест та духовні плоди Хресної смерті Спасителя. Посеред подвигів Посту Хрест підкріплює християн для завершення духовної праці. Хрест Ісуса Христа, як знамено перемоги над смертю, підготовляє нас до радісного прославлення Переможця аду і смерті.

У богослуженні четвертої неділі Церква подає високий приклад посницького життя подвижника VІ ст. преп..Івана Ліствичника, який з 17 до 80 років подвизався на Синайській горі і в своїй книзі "Ліствиця раю" зобразив путь поступового сходження людини до духовної досконалості сходами (ліствицею) душі, що виводить від землі до вічної слави. Таких сходин у "Ліствиці" є 30, за числом земних років Спасителя до Його виходу на суспільне служіння.

У службі четверга п'ятого тижня (фактично, у середу звечора) читається весь повністю Великий канон Андрія Критського та Життя преп. Марії Єгипетської (5-6 ст.), яка із безодні гріховності вийшла шляхом покаяння на таку висоту досконалості і святості, що уподібнилася до безплотних ангелів. Це богослуження в православній церкві ще називають Маріїним стоянням.

Субота п'ятого тижня називається "Похвала Пресвятої Богородиці". Цього дня (на практиці, у п'ятницю звечора) читається Акафіст Божій Матері на спомин Її заступництва і врятування Константинополя від ворожого нашестя у 7 столітті. Це є перший з акафістів, складений у 7 ст. на основі ще давніших кондаків, у яких оспівуються події Різдва Христового і Благовіщення Пречистої Богородиці.

А в п'яту неділю Великого Посту Церква прославляє Марію Єгипетську.

У суботу шостого тижня творимо спомин чуда воскресіння Господом Ісусом Христом праведного Лазаря, тому вона називається Лазаревою суботою. Цим воскресінням Христос явив Свою Божественну силу і славу та утвердив Своїх учнів і всіх у прийдешньому Своєму Воскресенні та воскресінні померлих у день Суду Божого.

Вербна неділя присвячується урочистому Входові Господньому до Єрусалиму, куди Він ішов для страждань і Хресної смерті. Цієї неділі освячуються і роздаються віття верби, якими у нас замінюються пальмові гілки, що ними вистеляли дорогу Спасителеві, коли Той входив до міста.

Лазарева субота і Вербна неділя служать переходом від Чотиридесятниці до Страсного тижня.

Страсний тиждень присвячується співпережиттю зі Спасителем останніх днів земного життя Месії, Його страждань на Хресті, смерті та погребіння, з точністю відтворюються всі події кожного цього дня. Через велич і важливість цих подій кожний день тижня іменується святим і великим. З апостольських часів і до тепер дні Страсного тижня віруючі проводять у найсуворішому пості, усердній молитві та подвигах доброчинності й милосердя. У перші три дні служиться Літургія Напередосвячених Дарів.

У Великий понеділок споминаємо прокляття Господом безплідної смоковниці, що служить образом лицемірних книжників та фарисеїв, що в них не знайшлося добрих плодів віри й благочестя, а лише лицемірну тінь Закону.

У Великий вівторок - розвінчання книжників та фарисеїв; Його бесіди та притчі, сказані цього дня в Єрусалимському храмі - про податок кесареві, воскресіння мертвих, Страшний Суд, десять дів і про таланти.

У Велику середу згадується про жінку-грішницю, яка обмила сльозами та обтерли дорогоцінним миром ноги Спасителю на вечері в домі Симона прокаженого, і цим приготувала тіло Господа на похорон. Також споминається і подія змови Юди з юдейськими старійшинами, щоб видати Ісуса Христа за 30 срібняків.

У четвер Страсного тижня згадуються чотири важливі події: Тайна вечеря, на якій Господь установив таїнство Святого Причастя; умивання ніг учням Його як знак найбільшого смирення й любові до них; молитва у Гефсиманському саду та Юдина зрада. У кафедральних соборах за архієрейським богослужінням єпископ,митрополит чи патріарх під час читання відповідного місця з Євангелії, умиває та обтирає рушником ноги сидячим по обидва боки 12 священикам.

У кафедральних соборах в цей день на Літургії правлячий архієрей здійснює, у міру потреби, освячення святого мира, яке починає варитися ще з Великого понеділка під читання Святої Євангелії та належних молитов і піснеспівів.

День Великої п'ятниці присвячується події засудження на смерть, Хресних страждань і смерті Спасителя. На Утренній Великої п'ятниці (зазвичай служиться у четвер увечері) читається 12 євангелій Святих Страстей.

У кінці вечірні Великої п'ятниці здійснюється обряд винесення Плащаниці, яка зображає покладання Христа до гробу ( у нас за звичай це служимо в п'ятницю зранку)
Велика субота - поховання Ісуса Христа, перебування Його тіла у гробі, зшестя душею до аду для провіщення там перемоги над смертю і визволення душ тих, хто з вірою чекав Його пришестя, а також уведення благорозумного розбійника в рай. Богослужіння, яке починається з раннього ранку, вирізняється особливою урочистістю і піднесенням, вірні у цей час приходять до плащаниці, яка стоїть на видному місці від Великодньої п'ятниці до Великодня.