Запрошуємо всіх охочих взяти участь в урочистостях

Апостольська Столиця передає в дар Церкві св..влмч. Параскевії в Опришівцях частичку мощей св.Параскевії. З цієї нагоди 3квітня 2011 року о 11-00 год. відбудеться урочисте перенесення цієї реліквії до нашого храму, яке здійснить преосвященний владика Кир Іриней Білик ЧСВВ. Запрошуємо всіх охочих взяти участь в урочистостях і спільних моліннях. Після всіх богослужінь кожен бажаючий зможе приступити до св.мощей св. Параскевії.

Дванадцять питань і відповідей про піст

1. Яке призначення посту?

1. Викорінення пристрастей і похотей. 2. Досягнення стриманості й помірності. 3. Приготування до загробного рівноангельського життя. «Бо Царство Боже не їжа та пиття» /Рим. 14, 17/ Молитва твориться з увагою особливо під час посту, тому що тоді душа буває легша, нічим не обтяжується й не пригнічується згубним тягарем задоволень.

2. У чому полягає піст?

Піст полягає в утримуванні від їжі (або певного роду їжі), від подружніх стосунків. Цей тілесний піст вводить людину у другий – духовний: молитву, істинні добрі діла, стриманість, чистоту… Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі (Свят. Василій Великий).

З. Що примушує християнина постувати?

Перше: любов до Бога Друге: страх Божий Третє: послух. Любов до Бога неможлива без посту, поки людина на землі. Стверджують це ті, що досягли любові – праведники усіх часів. Постував Мойсей, цар Давид, пророки Ілля та Даниїл, постували апостоли, що описано в Діяннях апостолів, також Ап. Павло, постували святителі і мученики, благочестиві князі, священики і миряни – саме тому, що досягли великої любові. Страх Божий спонукає людину постувати, коли в житті її трапляється якесь лихо. Так було навіть з цілими народами (ніневітяни, ізраїльський народ), які були приречені на смертну кару через гріх, але піст і покаянна молитва спасли їх від Божого гніву. Істинний піст завжди рятує людину в очах Божих, бо виводить її з будь-якого забуття на шлях істини. Незліченні випадки, коли піст і молитва зупиняли хворобу, рятували від смертельної небезпеки, зупиняли нещастя, рятували життя іншим людям. Піст допомагає людині знайти правильний настрій серця: «сокрушенний і смиренний». Це, як ми знаємо, є ЄДИНОЮ жертвою Богові, інших жертв Бог не приймає. Навіть і не знаючи цього, благочестиві люди, керовані Духом Святим, починають постувати, дослухаючись настанов Апостольської Церкви. Друга з десятьох найголовніших настанов Церкви є піст. (Перша – молитва). Піст – це перш за все рух, активність духа, боротьба зі млявістю, лінощами, зманіженістю, розслабленням волі і тіла. Це боротьба за життя, за свободу духа від звичайного рабства (Митр. Антоній). Піст тіла є їжа для душі (Свят. Іван Золотоустий).

4. Чи є в Новому Заповіті пряме свідчення Ісуса Христа про піст?

Перше – пряме свідчення Ісуса Христа про значення посту: «Цей рід (бісівський) не може вийти інакше, як від молитви і посту» (Мк. 9, 29). Друге – пророкування про піст для усіх християн: «Прийдуть дні, коли віднімуть у них жениха, тоді будуть постувати у ті дні» (Лк. 5, 33-35). Йдеться тут не тільки про весь період від Вознесіння до Другого пришестя, але й про конкретні дні: середу – коли Юда, зрадив Господа і п’ятницю, коли Господь помер на хресті. Св. Афанасій Великий говорив: «Той, хто дозволяє собі їсти скоромне у середу й п’ятницю – розпинає Господа». Третє – Господь показує, яким має бути піст: «Коли постуєте, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають похмуре обличчя, щоб на людях бути такими, що пестяться. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. А ти, коли пестишся, помасти голову твою і вмий лице твоє, щоб явитися постником не перед людьми, а перед Отцем твоїм, Котрий втаїні, і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6, 16-18). Четверте – Господь попереджає про небезпеку наїдання до переситу: «Зважайте на себе, щоб серця ваші не обтяжувались об`їданням та п`янством і житейськими турботами, і щоб день той не спіткав вас несподівано… отже пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобилися уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Чоловічеським» (Лк. 21, 34). П’яте – Сам Господь постував 40 днів, показуючи приклад духовного посту й перемоги над дияволом (Мф. 4).

5. Наскільки важливе значення для спасіння людини має піст? Адже піст не входить навіть у 10 заповідей Господніх!

Піст – це перша заповідь, яку дав Господь людям через Адама та Єву. Вона ж повторена і в Євангелії. Піст – не мета, а засіб, без якого досягти мети дуже важко. Птахові неможливо злетіти у небо без крил; піст і молитва – це два крила, за допомогою яких ми долаємо висоти виконання заповідей Божих. Найпростіший приклад: найголовніша заповідь – любити Бога. А Бог говорить, що любить Його той, хто виконує Його слово. Усе ж Слово Боже (Біблія) проникнуте значенням посту для душі людини, для її єднання з Богом. Як же ти любиш Бога, якщо слова Його для тебе не дорогоцінні? Отже піст стає засобом для того, щоб нам навчитися найголовнішому – любові до Бога. Причому, як свідчать святі люди – одним з наймогутніших засобів. Перша заповідь, що Господь дав людству – заповідь про піст. І, якщо вона була необхідною для людей до падіння нашого, тим потрібніше вона після падіння (Свят. Ігнатій Брянчанінов). Хто заперечує пости, той віднімає у себе й у інших зброю проти багатостраждальної плоті своєї й проти диявола, сильних проти нас особливо через нестриманість (Прав. Іоан Кронштадтський). Піст возносить молитву на небо, стаючи для неї наче крилами (Свят. Василій Великий).

6. Чи для всіх християн обов`язковий піст?

Так, піст обов`язковий для кожного християнина, навіть для маленьких дітей, починаючи з трьох років, – кожному у своїй мірі. Піст укладено Богом з першого часу існування людини, як НЕОБХІДНИЙ засіб для її зростання в Бозі. Про необхідність посту для кожного, хто охрестився у Христа Ісуса, говорить і те, що ні священик, ані яка влада, ані сам патріарх не мають права благословляти порушення посту (тільки полегшення для немічних і дітей). Тобто всю відповідальність перед Богом за це кожна людина бере тільки на себе. Особливо піст потрібний немічним духовно: схильним до гніву, осуду, сваволі, впертості, наполяганні на своєму, легковажним, розсіяним, недбалим, малодушним, пристрасним… Порушення посту загрожує учню Христовому відпадінням від Христа (Свят. Ігнатій Брянчанінов). Хто постує – знає, як піст приборкує хотіння. А ті, кому довелося випробувати це у ділі, стверджують, що він пом`якшує норов, вгамовує гнів, стримує поривання серця, бадьорить розум, дістає спокій для душі, полегшує тіло, усуває нестриманість (Свят. Іоан Золотоустий).

7. Я бачив людей, які постують, але дуже далекі від християнського ідеалу. Хіба Богу чи їм самим потрібний такий піст?

Якщо людина не фарисействує, а постує чесно і щиро – Бог будує її внутрішній храм незбагненне і невидиме. Для нас це все ще стара людина, але в ній вже зародилося щось нове. Для нас це все ще темрява, але в серці її вже є світло. Не знаємо, скільки Господь дав їй ДУХОВНИХ сил, не знаємо, скільки вона вже здолала і яка відбувається в ній боротьба. Принаймні цій людині є що відповісти перед Богом. Вона старалася і зробила, як змогла, по вірі своїй. А ми що скажемо, не маючи навіть цього найменшого виправдання? Глава чеснот – молитва, їх основа – піст (Свят. Ігнатій Брянчанінов).

8. Я намагався постувати, але мені здається, що піст мені нічого не дає…

Було б помилкою людині, що тільки-но розпочала роботу Богові, чекати якихось особливих вражень та благодатних дарів. Молитва й піст і всяка праведність навчають, возводять людину, як ми це вже згадували, невидимим чином і часто непомітно. Як зерно, вкинуте у землю, ще не побачило світла, але вже зрушилося, неухильно потягнулося до світла, прорвало свою в’язницю і пішло в ріст, так і душа у терпінні і труді неодмінно йде правильно і вже близька Богові, а душа недбала – блукає. Навпаки, якісь екзальтичні переживання, що з’являються у людини на початку її шляху, є часто наслідком не прагнення до Бога, не пошуку істини, а пошуку самовиявлення, догоджання собі. Такі переживання зовсім не є духовними, найчастіше це омана й самооблещування. На шляху до Бога треба трошки постаратися, трошки докласти зусиль («Царство Небесне силою добувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» Мф. 11, 12). Треба трошки збити ноги на цьому шляху, перш, ніж удостоїтися небесних дарів. Бог не дає Свої скарби в нечисті руки, нечисте серце. Треба попрацювати, постукати у двері, поочистися трохи. «Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21, 19). Піст – знищення смерті й визволення від гніву. Піст і тіло зберігає здоровим: не обтяжуючись їжею, воно не приймає хвороби, але стаючи легким, зміцнюється для прийняття дарів (Свят. Іван Золотоустий). Стримання морить голодом бісів (Свят. Феофан Затворник).

9. А якщо людина немічна й не може дотримуватися посту? Особливо в наші часи, коли і самі продукти харчування нездорові, і люди тяжко працюють і виснаджуються надмірно, і не завжди можна дістати те, що потрібно з пісної їжі. Може Церкві варто було б переглянути вимоги посту і змінити їх, враховуючи сучасні обставини?

Дуже важливо пам`ятати, що пости укладені не людським розумом, а премудрістю Божою, Провидінням Божим на всі часи до кінця віку. Пости розташовані протягом року ПРЕМУДРО і , безумовно, розраховані й на наші часи, і на ті, що будуть, може й набагато складніші. Потрібно пам’ятати, що у кожної людини – своя міра стримання, яку може визначити тільки вона, але це стримання необхідне для її здоров`я, не тільки духовного, а й фізичного. Тим, хто постує заради Бога, Сам Бог помагає, укріплює. (Не даремно кажуть, що в останні часи люди будуть їсти і не насичуватися, але Господь прогодує Своїх вірних.) Багато прикладів тому: немічні старці, ще й хворобливі, постуючи на самому хлібі й воді, тяжко працювали: зводили серед лісів церкву, здалеку носили воду, косили жито, рили канали – таких прикладів тисячі. Багато і зараз християн, що навіть у тяжкій хворобі не відмовилися від посту (багатьох знаємо і з власного досвіду) – і Господь зміцняв їх, давав силу і підіймав. Багато є прикладів, як суворо постували вагітні жінки, народжуючи у світ здорових, благословенних дітей. Люди бояться посту, забуваючи основоположні істини: «НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ ЖИТИМЕ ЛЮДИНА, А ВСЯКИМ СЛОВОМ, ЩО ВИХОДИТЬ З УСТ БОЖИХ» (Втор. 8, 3; Мф. 4, 4) Як тоді, так і зараз Господь нам каже: «В Мене є їжа, якої ви не знаєте… Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене…» (Ін. 4, 34). Таку їжу пізнає кожний, хто заради Бога починає постувати. І те, що ще вчора було неможливо, стає сьогодні цілком реальним. Безумовно, фізично здоровим людям потрібно постувати суворіше, а немічним споживати більше, але загальні правила посту (за малим винятком) може витримати і хвора людина й мала дитина., і порушення посту вже буде гріхом, який тяжіє на людині, додаючи їй неміч до немочі. Ніхто тебе не питає у церкві: «Як ти постуєш?» або «Скільки чого їси?». Але церква закликає усіх дітей своїх прийняти чудотворні ліки посту НА ОДУЖАННЯ душі і тіла. Хіба це треба Церкві? Хіба збільшується її авторитет від того, шо вона пропонує нам те, що нам не подобається? Хіба це Богу треба? Це потрібно нам! Щоб ми «дозволили» Господеві увійти в нас і зцілити нас. «Я є хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустині й померли; хліб, який сходить з небес, є той, що хто його їсть, той не помре» /Ін. 6, 48-50/ «Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка зостається на життя вічне, яку дасть вам Син Чоловічеський» (Ін. 6, 27). До того всього, святі посники на диво іншим не знали розслабленості, але завжди були бадьорі, сильні й готові до діла. Хвороби були між ними зрідка й життя їхнє було надзвичайно тривалим (Преп. Серафим Садовський).

10. Чи може людина хвора наважитися виконувати Церковний устав посту в усій повноті, без послаблень?

Оце вже той випадок, коли йдеться не про загальне для всіх правило, а про конкретну особистість. Яка людина? Ви? Я? Він? Буває, що і хвора людина може взяти на себе суворий піст без шкоди для свого здоров`я. Але найчастіше піст входить в життя людини природньо, поступово. Бажання не образити Бога, не зневажити свою Церкву, бажання навернутися до Бога та інші, запалені небесним вогнем думки, визначають мінімум для даної людини тілесної їжі і максимум духовної. «Просіть, і дасться вам; шукайте – і знайдете; стукайте, і відчинять вам». Не треба запеклості, випробовування своїх можливостей, а більше довіри, послуху, лагідности. Благочестива людина повторює історію Церкви Христової у формуванні досконалої визначеності посту. Має пройти якийсь період формування, будуть і помилки, і фарисейство, і, навпаки, недбалість – Господь управить. Головне невідступність, прагнення до святині, незворотній рух до Бога. З якою любов`ю, з якими божественними благодатними силами служить Господь усім, хто істинно постує! Він їх навідує, очищає, оновлює, зміцнює у боротьбі з пристрастями… навчає всякої чесноти і зводить до досконалості (Прав. Іван Кронштадтський).

11. Чи є їжа нечиста, неблагословенна Богом для людини?

Про їжу сказано, що «всяке творіння Боже добре, і ніщо не погане, коли приймається з подякою, бо освячується словом Божим і молитвою» (1 Тим. 4, 4-5). Відмовляємося ж ми від скоромної їжі у пости тому, що «кожний рід їжі має властиву йому дію на кров, на мозок, на усе тіло, а через тіло – й на дух» (Свят. Ігнатій Брянчанінов). Тому їжа розрізнюється якісно: за своїм впливом на людину. Заборона існує тільки на кров: «Душа тіла у крові» (Левит 17,11), «Кров є душа» (Втор. 16, 23). Причина цієї заборони в тому, що саме кров (душа, життя) присвячується Господу. Апостоли підтвердили цю заборону для навернених поган (усіх народів, що пізнали Бога) (Діян. 15,29), але не всі православні богослови визнають це правило обов`язковим. Гріх не в їжі, а в нестриманості, в непослушанні Церкві, у віддаленні від подвигу (Свят. Ігнатій Брянчанінов).

12. Як правильно постувати?

Під час усіх постів із їжі вилучають м`ясо, молочні продукти (масло, сир та ін.), яйця: ця їжа називається скоромною – не пісною, алкогольні напої (крім вина, якщо не суворий піст). Загальним правилом є: утримуватися від подружніх стосунків, розваг та веселощів, не справляти весілля, стримувати свій язик (не тільки від поганих, злих слів, а й від порожніх), творити діла милосердя, побільше «відривати» від себе: вчитися жертвувати. Усі страви під час постів мають бути прості, невигадливі. Пости бувають звичайні й суворі (коли не їдять рибу, олію й гарячу їжу – це так зване сухоїдіння: хліб, вода, компоти, варені й сирі овочі й фрукти), іноді особливо суворі (не їдять аж до вечора, а хто може – і кілька днів), одноденні й тривалі. Середу і п`ятницю вшановують постом протягом усього року, крім «загальних седмиць» (тижнів) якими є: Святки (7-17 січня), тиждень після неділі митаря і фарисея («м’ясоїд»), тиждень перед Великим Постом («масляна»; не їдять тільки м`ясне), тиждень після Пасхи, тиждень після Трійці. Постують особливо суворо день перед Різдвом Христовим (6 січня), день перед Богоявленням (18 січня), на свято Усічення голови Іоанна Хрестителя (11 вересня) й на Хрестовоздвиження (27 вересня). Тривалих постів чотири: Великий Піст (7 тижнів до Великодня) – суворий, особливо перший та останній тижні. Петрів піст, Апостольський (починається через тиждень після Трійці, закінчується на свято – 12 липня) – звичайний. Успенський піст (14-28 серпня) – суворий. Різдвяний піст (28 листопада – 6 січня) – звичайний. Людина з благословіння священика може взяти на себе додатковий піст (у випадку хвороби, небезпеки, для більшого вдосконалення тощо). Тільки до ситости нічого не їж, залишай місце Святому Духу (Преп. Серафим Саровський).
cerkva.info

Про піст

7 березня в нас розпочався головний період церковного року - Великий Піст, час покаяння. Протягом цього часу Церква готує своїх вірних до зустрічі Світлого Христового Воскресіння.

Сорокаденний Великий піст вважається основним з чотирьох багатоденних постів. Він пов’язаний з євангельським переказом про те, як Господь 40 днів постився у пустелі.

Піст, або говіння, - це відмова не лише від певної їжі, але й від усіх шкідливих звичок і веселощів. Це час покаяння, роздумів і старанних молитов. Мета будь-якого посту - помірність у всьому, очищення душі від пристрастей і гріховних помислів, підпорядкування тіла і душі - духу. Тому, наприклад, гніватися або сумувати під час посту так само є грішним, як і пити вино або їсти м’ясо.

Від посту звичайно звільнялися важко хворі люди, вагітні жінки, матері, які годують грудьми, воїни, робітники, які займалися важкою фізичною працею, а також люди, які перебували в дорозі. Але вони особливо суворо дотримувалися духовного посту, утримуючись від розваг, і на сповіді приносили покаяння за порушення посту.

Приготувавши вірних до подвигів посту й покаяння, Церква уводить їх у сам подвиг. Богослужіння Великого Посту передають стан душі, котра кається і плаче за свої гріхи. Цьому настрою відповідає і перебіг богослужінь: на тижні, крім субот і неділь, повна Божественна Літургія не служиться, а служиться по середах і п'ятницях Літургія Наперед освячених Дарів - тобто коли Святі Дари заготовляються і освячуються на попередній повній Літургії. На всіх тижневих церковних богослужіннях співу буває мало, переважає читання в основному з старозавітніх книг, читається особлива молитва св. Єфрема Сирина з земними поклонами.

Св.Чотиридесятниця починається з вечірні з чином прощення у Сиропусну Прощену неділю. Перший тиждень Великого Посту вирізняється особливою суворістю, бо ж на початку подвигу годиться мати ревність до благочестя. З понеділка по четвер читається покаянний канон св. Андрія Критського. Названий він Великим як через величезний духовний зміст, так і через значний обсяг - близько 250 тропарів, тоді як у звичайних канонах їх буває коло 30.

У суботу буває спомин чудесної допомоги від вмч. Тедора Тирона (†306 р.) царгородським християнам у 362р., коли святий, з'явившись архієпископу Константинопольському, звелів вживати християнам коливо замість оскверненої їжі через таємне кроплення її ідоложертовною кров'ю.

У середу і п'ятниці в нашій церкві відправляємо зворушливу великопосну практику - Хресну Дорогу – спільні розважання про страждання Господа Ісуса Христа.

Перша неділя Посту називається Неділя Православ'я. Споминається подія встановлення торжества православ'я у ІХ ст. після остаточної перемоги Вселенської Христової Церкви над усіма єретичними вченнями, особливо над іконоборством.

У другу неділю Посту Церква молить Господа про благодатне осяяння віруючих Божественним світлом. Православне вчення про піст з особливою силою розкривається на спомин свят. Григорія Палами, архієпископа Солунського (14 ст.). Святитель захистив на Соборі в Царгороді вчення про Божественне Світло - нестворене, вічносуще, яким сяяв Господь на Фаворі і яким освітлюються подвижники, які досягають цього світла через молитву і піст.

Третя неділя Великого Посту називається Хрестопоклонна. Церква прославляє Святий Хрест та духовні плоди Хресної смерті Спасителя. Посеред подвигів Посту Хрест підкріплює християн для завершення духовної праці. Хрест Ісуса Христа, як знамено перемоги над смертю, підготовляє нас до радісного прославлення Переможця аду і смерті.

У богослуженні четвертої неділі Церква подає високий приклад посницького життя подвижника VІ ст. преп..Івана Ліствичника, який з 17 до 80 років подвизався на Синайській горі і в своїй книзі "Ліствиця раю" зобразив путь поступового сходження людини до духовної досконалості сходами (ліствицею) душі, що виводить від землі до вічної слави. Таких сходин у "Ліствиці" є 30, за числом земних років Спасителя до Його виходу на суспільне служіння.

У службі четверга п'ятого тижня (фактично, у середу звечора) читається весь повністю Великий канон Андрія Критського та Життя преп. Марії Єгипетської (5-6 ст.), яка із безодні гріховності вийшла шляхом покаяння на таку висоту досконалості і святості, що уподібнилася до безплотних ангелів. Це богослуження в православній церкві ще називають Маріїним стоянням.

Субота п'ятого тижня називається "Похвала Пресвятої Богородиці". Цього дня (на практиці, у п'ятницю звечора) читається Акафіст Божій Матері на спомин Її заступництва і врятування Константинополя від ворожого нашестя у 7 столітті. Це є перший з акафістів, складений у 7 ст. на основі ще давніших кондаків, у яких оспівуються події Різдва Христового і Благовіщення Пречистої Богородиці.

А в п'яту неділю Великого Посту Церква прославляє Марію Єгипетську.

У суботу шостого тижня творимо спомин чуда воскресіння Господом Ісусом Христом праведного Лазаря, тому вона називається Лазаревою суботою. Цим воскресінням Христос явив Свою Божественну силу і славу та утвердив Своїх учнів і всіх у прийдешньому Своєму Воскресенні та воскресінні померлих у день Суду Божого.

Вербна неділя присвячується урочистому Входові Господньому до Єрусалиму, куди Він ішов для страждань і Хресної смерті. Цієї неділі освячуються і роздаються віття верби, якими у нас замінюються пальмові гілки, що ними вистеляли дорогу Спасителеві, коли Той входив до міста.

Лазарева субота і Вербна неділя служать переходом від Чотиридесятниці до Страсного тижня.

Страсний тиждень присвячується співпережиттю зі Спасителем останніх днів земного життя Месії, Його страждань на Хресті, смерті та погребіння, з точністю відтворюються всі події кожного цього дня. Через велич і важливість цих подій кожний день тижня іменується святим і великим. З апостольських часів і до тепер дні Страсного тижня віруючі проводять у найсуворішому пості, усердній молитві та подвигах доброчинності й милосердя. У перші три дні служиться Літургія Напередосвячених Дарів.

У Великий понеділок споминаємо прокляття Господом безплідної смоковниці, що служить образом лицемірних книжників та фарисеїв, що в них не знайшлося добрих плодів віри й благочестя, а лише лицемірну тінь Закону.

У Великий вівторок - розвінчання книжників та фарисеїв; Його бесіди та притчі, сказані цього дня в Єрусалимському храмі - про податок кесареві, воскресіння мертвих, Страшний Суд, десять дів і про таланти.

У Велику середу згадується про жінку-грішницю, яка обмила сльозами та обтерли дорогоцінним миром ноги Спасителю на вечері в домі Симона прокаженого, і цим приготувала тіло Господа на похорон. Також споминається і подія змови Юди з юдейськими старійшинами, щоб видати Ісуса Христа за 30 срібняків.

У четвер Страсного тижня згадуються чотири важливі події: Тайна вечеря, на якій Господь установив таїнство Святого Причастя; умивання ніг учням Його як знак найбільшого смирення й любові до них; молитва у Гефсиманському саду та Юдина зрада. У кафедральних соборах за архієрейським богослужінням єпископ,митрополит чи патріарх під час читання відповідного місця з Євангелії, умиває та обтирає рушником ноги сидячим по обидва боки 12 священикам.

У кафедральних соборах в цей день на Літургії правлячий архієрей здійснює, у міру потреби, освячення святого мира, яке починає варитися ще з Великого понеділка під читання Святої Євангелії та належних молитов і піснеспівів.

День Великої п'ятниці присвячується події засудження на смерть, Хресних страждань і смерті Спасителя. На Утренній Великої п'ятниці (зазвичай служиться у четвер увечері) читається 12 євангелій Святих Страстей.

У кінці вечірні Великої п'ятниці здійснюється обряд винесення Плащаниці, яка зображає покладання Христа до гробу ( у нас за звичай це служимо в п'ятницю зранку)
Велика субота - поховання Ісуса Христа, перебування Його тіла у гробі, зшестя душею до аду для провіщення там перемоги над смертю і визволення душ тих, хто з вірою чекав Його пришестя, а також уведення благорозумного розбійника в рай. Богослужіння, яке починається з раннього ранку, вирізняється особливою урочистістю і піднесенням, вірні у цей час приходять до плащаниці, яка стоїть на видному місці від Великодньої п'ятниці до Великодня.

Хресна дорога за збереження життя ненародженим дітям.

Чи може бути благословенним такий народ, в якому щоденно відбувається узаконене вбивство ненародженої дитини? Чи може бути спокійною Свята Церква, коли постійно звертаючись до своїх вірних не бачить поправи з цієї духовної прокази суспільства? Мільйони крихітних ненароджених дитячих уст по всій нашій багатостраждальній Україні кричать до своїх батьків, лікарів та держаних мужів : «не вбивайте мене». Байдужість державних мужів, щодо цього питання, дозволяє законно відбирати життя у ненародженої дитини, брак відповідальності та низьке матеріальне забезпечення змушує лікарів йти на таке вбивство заради збагачення, скрутне становище батьків чи одинокої матері заставляє йти на цей злочин заспокоюючи власне сумління тим, що це просто ембріон, зародок чи просто якийсь собі плід. Ненароджені дітки терплять свою Хресну Дорогу, а разом з ними співстраждає Христос. Молились ми на цій Хресній Дорозі сьогодні до Тебе Господи, за всіх хто відповідає за життя ненароджених, торкнися їхніх сердець, сколихни їхні почуття, щоб вони визнали свій обов’язок перед Тобою, щоб ці ганебні злочини не мали місця в нашому українському народі. Свята Мати Церква постійно звертає нашу увагу до цієї проблеми нашого суспільства і принагідно вже від сьогодні в ЗМІ можна прочитати Звернення високопресвященного Архієпископа Ігоря Возняка з нагоди дня пам’яті абортованих дітей, в якому церковний достойник звертає увагу нашого суспільства до цієї тяжкої духовної недуги як аборт.
Звертаючись до присутніх на Хресній дорозі о. Тарас подякував спільноті «Матері в молитві» нашої церкви, які другий рік підряд активно провадять цю молитовну практику на захист ненароджених дітей. Цього року участь в цій Хресні Дорозі взяли також спільноти «Матерів в молитві» Івано-Франківська, рівноапостольних Володимира та Ольги, св.ап. Юди-Тадея, Матері Божої Неустанної Помочі, Різдва Богородиці,св. Архистратига Михаїла с.Козино, церкви св. Архистратига Михаїла с. Іваниківка.

http://www.youtube.com/watch?v=B72rqFFNY0c&feature=player_profilepage

http://www.youtube.com/watch?v=_KeqLLd3qjA&feature=player_profilepage

Запрошуємо на Хресну Дорогу!

18 березня о 18.00 год. в церкві св. влмч. Параскевії (Опришівці) відбудеться Хресна Дорога, яку будемо жертвувати за збереження життя ненародженим дітям. Спільнота "Матері в молитві" парафії в Опришівцях, вперше таку Хресну Дорогу провели минулого року в часі Великого Посту.

Запрошуємо всіх не байдужих людей разом з Ісусом Христом та усіма вірними нашої парафії під час цієї Хресної Дороги розважати над долею немовляти в лоні матері
http://www.sv-paraskeva.if.ua/index.php/component/content/article/1-c-news/234-2011-03-11-18-50-21